Tablica 03 – linki do tablic 02 lub 04
Tablica 03 – linki do tablic 02 lub 04
Ignacy August Boerner (1875–1933), urodzony w Zduńskiej Woli w rodzinie powstańca styczniowego, studia techniczne odbywał w Darmstadt, w Niemczech. W 1898 r. został przyjęty do Związku Zagranicznego Socjalistów Polskich. W 1902 r. z tytułem inżyniera rozpoczął w Warszawie pracę na Kolei Warszawsko- Wiedeńskiej, kontynuując jednocześnie działalność w PPS. Poznał wtedy Józefa Piłsudskiego. Zagrożony dekonspiracją przeniósł się do huty w Ostrowcu Świętokrzyskim, gdzie w czasie rewolucji 1905 r. pod pseudonimem „Emil”, stanął na czele tzw. Republiki Ostrowieckiej.
Po upadku rewolucji przedostał się do Galicji. Nawiązał bliższą współpracę z Józefem Piłsudskim, ukończył kurs podoficerski, a następnie oficerski w Związku Strzeleckim. W sierpniu 1914 r. z Pierwszą
Kompanią Kadrową wyruszył na wojnę. Odtąd był oficerem do zadań specjalnych Józefa Piłsudskiego. Jako komisarz wojskowy zajmował się werbunkiem i szkoleniem żołnierzy do Legionów, następnie powrócił na front i w grudniu 1914 r. brał udział w bitwach z Rosjanami, usiłującymi podejść pod Kraków. W lutym 1915 r. został mianowany podporucznikiem i przydzielony do oddziału wywiadowczego I Brygady. Jako oficer łącznikowy do zadań specjalnych krążył między sztabem I Brygady, Lwowem i Warszawą. W grudniu 1915 r. wrócił na front jako dowódca kompanii saperów w 1. pułku piechoty Legionów.
Wraz ze swoimi saperami był 1 grudnia 1916 r. wśród oddziałów I Brygady Legionów wkraczających uroczyście do Warszawy. W wyniku odmowy przysięgi na wierność państwom centralnym wraz z innymi oficerami Legionów został 22 lipca 1917 r. internowany w niemieckim obozie dla jeńców w Beniaminowie pod Warszawą.
Po uwolnieniu w czerwcu 1918 r. objął funkcję szefa oddziału wywiadowczego w warszawskiej komendzie konspiracyjnej Polskiej Organizacji Wojskowej. 11 listopada1918 r. został przez Piłsudskiego mianowany oficerem łącznikowym przy niemieckiej Radzie Żołnierskiej, z zadaniem wyprowadzenia wojsk niemieckich z Warszawy.
W wyniku osiągniętego porozumienia już 13 listopada z Warszawy odjechało 6 transportów kolejowych do Mławy. Tam żołnierze niemieccy zdali broń osobistą i wyjechali do Prus. 19 listopada odszedł ostatni, 22. transport z załogą Cytadeli i Radą Żołnierską. W sumie z Warszawy bez walki wyjechało 27 tysięcy niemieckich żołnierzy. Był to bez wątpienia największy w czasie tej wojny sukces Boernera. Pozostawiona wtedy przez Niemców broń i amunicja zasiliły arsenały powstającego Wojska Polskiego. Ignacy Boerner od 13 grudnia 1918 r. do1 sierpnia1919 r. pełnił funkcję komendanta Milicji Ludowej (formacja porządkowa, zastąpiona później przez Policję Państwową).
We wrześniu 1919 r. Boerner objął funkcję szefa sekcji Defensywy Oddziału II (kontrwywiadu) Frontu Litewsko-Białoruskiego. W październiku i listopadzie 1919 r. prowadził z upoważnienia Józefa Piłsudskiego tajne rokowania w Mikaszewiczach z delegatem Lenina Julianem Marchlewskim.
Tablica 03 – linki do tablic 02 lub 04
Tablice 90latBoernerowoOrg jako .pdf do wydruków w dużym formacie
🇺🇦 🇵🇱
Zamieszczamy tłumaczenie historii Boernerowa w języku naszych Gości, tak by budować wspólną przyszłość na fundamencie wzajemnego zrozumienia oraz w duchu wspólnych ideałów i interesów. Ми надаємо переклад історії Бернерова мовою наших Гостей, щоб будувати спільне майбутнє на основі взаєморозуміння, в дусі спільних ідеалів та інтересів
Ігнацій Август Бернер (1875–1933) народився у Здуньській Волі в сім’ї січового повстанця, вивчав техніку в Дармштадті, Німеччина. 1898 року його було зараховано до Закордонного союзу польських соціалістів. 1902 року у званні інженера почав працювати у Варшаві на Варшавсько-Віденській залізниці, продовжуючи діяльність у ППС. Тоді він познайомився з Юзефом Пілсудським. Під загрозою викриття він перебрався на металургійний завод в Островці Свєнтокшиському, де під час революції 1905 р. під псевдонімом «Еміль» очолив т. зв. Республіку Островецьку.
Після падіння революції йому вдалося потрапити до Галичини. Він налагодив тіснішу співпрацю з Юзефом Пілсудським, закінчив унтерофіцерські, а потім офіцерські курси в Стрілецькому товаристві. У серпні 1914 р. з Першою Кадровою Компанією він пішов воювати. Відтоді він став офіцером для спеціальних завдань Юзефа Пілсудського. Як військовий комісар займався вербуванням і підготовкою вояків до легіонів, потім повернувся на фронт і в грудні 1914 року брав участь у боях з росіянами, які намагалися підійти до Кракова. У лютому 1915 року його призначено підпоручиком і направлено до розвідки 1-ї бригади. Як зв’язковий для спеціальних завдань циркулював між штабом 1-ї бригади, Львовом і Варшавою. У грудні 1915 року повернувся на фронт командиром саперної роти 1-го піхотного полку легіонів.
1 грудня 1916 року разом зі своїми саперами він серед підрозділів 1-ї бригади легіонів урочисто вступив до Варшави. Через його відмову присягнути на вірність Центральним державам, разом з іншими офіцерами Легіону було інтерновано 22 липня 1917 року до німецького табору для військовополонених у Бенямінові поблизу Варшави.
Після звільнення у червні 1918 р. став начальником розвідувального відділу у Варшавському підпільному штабі Польської організації військової. 11 листопада 1918 року Пілсудський призначив його офіцером зв’язку при Раді німецьких солдатів із завданням вивести німецькі війська з Варшави.
Унаслідок досягнутої домовленості 13 листопада з Варшави до Млави вирушило 6 поїздів. Там німецькі солдати здали особисту зброю і виїхали до Пруссії. 19 листопада вирушив останній 22-й поїзд з екіпажем «Цитаделі» і Солдатською радою. Загалом 27 тисяч німецьких солдатів залишили Варшаву без бою. Поза сумнівом, це був найбільший успіх Бернера під час війни. Тоді зброя та боєприпаси, залишені німцями, були додані до арсеналів нової польської армії. Ігнацій Бернер з 13 грудня 1918 року до 1 серпня 1919 року був командиром Народної міліції (формування порядку, пізніше замінене Державною поліцією).
У вересні 1919 року Бернер обійняв посаду начальника відділу оборони 2-го відділу (контррозвідки) Литовсько-Білоруського фронту. У жовтні та листопаді 1919 року за дорученням Юзефа Пілсудського вів у Мікашевичах таємні переговори з Юліаном Мархлевським, делегатом Леніна.
Tablica 03 – linki do tablic 02 lub 04
