Tablica 05 – linki do Tablic 04 lub 06
Tablica 05 – linki do Tablic 04 lub 06
Po zamachu majowym 1926 roku Józef Piłsudski objął władzę w Polsce. Ignacy Boerner, jako zaufany człowiek Marszałka, został 14 kwietnia 1929 roku powołany na urząd ministra poczt i telegrafów w rządzie Kazimierza Świtalskiego. Boerner pełnił ten urząd w pięciu następnych rządach, kiedy premierami byli kolejno Kazimierz Bartel, Walery Sławek, Józef Piłsudski, ponownie Walery Sławek i Aleksander Prystor.
Boerner należał do nieformalnej grupy zwanej Pierwszą Brygadą Gospodarczą, prowadzonej przez Stefana Starzyńskiego i wprowadzającej w czyn poglądy Piłsudskiego o prymacie państwa również na polu ekonomicznym.
Już w końcu roku 1929, gdy po zgłoszonym votum nieufności dla gabinetu Świtalskiego spekulowano o składzie nowego rządu, „kwestią pozostania lub niepozostania w rządzie Ministra Poczt i Telegrafów Boernera interesowano się stosunkowo mało”. Później „przyzwyczajono się” do jego fachowej, kompetentnej obecności w kolejnych gabinetach.
W roku 1930 Boerner przystąpił do „ratowania”
Poczty Polskiej. Pierwszym zadaniem był montaż kabli dalekosiężnych, gwarantujących połączenie z Europą, na odcinku Warszawa-Łódź-Katowice-Cieszyn. „Roboty wykonywane będą przez firmy krajowe z materiałów w kraju wyrabianych, a firmy zagraniczne będą dostarczać jedynie części niewyrabiane w kraju”. W 1931 roku podpisano umowę z firmą General Telephone Trust Limited na automatyzację sieci miejskich większych miast, a Państwowe Zakłady Tele-Radiotechniczne zaczęły wytwarzać centrale międzymiastowe.
Gdy w 1932 roku minister skarbu Władysław
Zawadzki stwierdził: „musimy koniecznie rozwiązać zadanie taniego i dostępnego dla niezamożnych warstw domu mieszkalnego drewnianego”. Boerner zareagował
na to natychmiast, powołując 29 kwietnia 1932 roku Towarzystwo Popierania Własnych Domów Pracowników Służby Łączności . Odtąd każde spotkanie z ministrem Zawadzkim kończyło się rozmową o „małych domkach”. Na terenie budowanego osiedla Ministerstwo Poczt i Telegrafów postawiło „dzieciniec” z basenem, będący właściwie przedszkolem, natomiast w lecie goszczący 2-tygodniowe turnusy kolonijne dla dzieci pocztowców.
W styczniu 1933 roku zdiagnozowano u ministra raka płuc. Ostatnim meldunkiem, jaki złożył Marszałkowi Piłsudskiemu, była informacja o przystosowaniu sieci łączności opartej na dalekopisach do celów wojskowych.
Ignacy Boerner zmarł 12 kwietnia 1933 roku. Na uroczystości pogrzebowej z honorami generalskimi prezydent Ignacy Mościcki udekorował trumnę Wielką Wstęgą Orderu Polonia Restituta. Pochowany został w kwaterze legionowej cmentarza wojskowego na Powązkach.
Tablica 05 – linki do Tablic 04 lub 06
Tablice 90latBoernerowoOrg jako .pdf do wydruków w dużym formacie
🇺🇦 🇵🇱
Zamieszczamy tłumaczenie historii Boernerowa w języku naszych Gości, tak by budować wspólną przyszłość na fundamencie wzajemnego zrozumienia oraz w duchu wspólnych ideałów i interesów. Ми надаємо переклад історії Бернерова мовою наших Гостей, щоб будувати спільне майбутнє на основі взаєморозуміння, в дусі спільних ідеалів та інтересів
Після травневого перевороту 1926 року до влади в Польщі прийшов Юзеф Пілсудський. Ігнацій Бернер, як довірена особа маршала, 14 квітня 1929 року був призначений на посаду міністра пошти і телеграфу в уряді Казімєжа Світальського. Бернер обіймав цю посаду в наступних п’яти урядах, коли прем’єр-міністрами почергово були Казімєж Бартель, Валерій Славек, Юзеф Пілсудський, знову Валерій Славек і Олександр Пристор.
Бернер належав до неформальної групи під назвою «Перша економічна бригада», очолюваної Стефаном Старжинським, і впроваджував погляди Пілсудського про першість держави також і в економічній сфері.
Ще наприкінці 1929 р., коли після вотуму недовіри кабінету Світальського почалися міркування про склад нового уряду, «питання про те, залишатися чи не залишатися в уряді міністра пошти і телеграфу, Бернер був відносно мало зацікавлений». Пізніше звикли до його професійної та компетентної присутності в наступних кабінетах.
1930 року Бернер почав «рятувати» Польську пошту. Першим завданням було прокласти міжміські кабелі, що гарантують зв’язок з Європою, на ділянці Варшава-Лодзь-Катовіце-Чешин. «Роботи виконуватимуть вітчизняні компанії з матеріалів, вироблених у країні, а іноземні постачатимуть лише ті деталі, які не виробляють у країні». 1931 року було підписано угоду з General Telephone Trust Limited на автоматизацію муніципальних мереж у великих містах, і Державний телерадіо-радіокомбінат почав випускати міжміські АТС.
1932 року міністр фінансів Владислав Завадський заявив: «Ми маємо обов’язково вирішити проблему дерев’яного будинку, який є дешевим і доступним для менш заможних». Бурнер відреагував на це негайно, створивши 29 квітня 1932 року Товариство підтримки власних домівок службовців служби зв’язку. Відтоді кожна зустріч із міністром Завадським закінчувалася розмовою про «маленькі будиночки». На території побудованого житлового району Міністерство пошти і телеграфу побудувало «дитячий садок» з басейном, який фактично є дошкільним закладом, а влітку в ньому проводять 2-тижневі літні табори для дітей працівників пошти.
У січні 1933 року у міністра виявили рак легенів. Останнім звітом, який він зробив маршалу Пілсудському, була інформація про адаптацію мережі зв’язку на основі телетайпу для військового використання.
Ігнацій Бернер помер 12 квітня 1933 року. На церемонії похорону з почестями Президент Ігнацій Мосцицький прикрасив труну Великою стрічкою Ордена Відродження Польщі. Похований у легіонерській квартирі військового цвинтаря у Повонзках.
Tablica 05 – linki do Tablic 04 lub 06
