Tablica 12 – linki do Tablicy 11
Tablica 12 – linki do Tablicy 11
Osiedle Boernerowo, połączone z Warszawą tramwajem,
w bezpośrednim sąsiedztwie Puszczy Kampinoskiej, zamieszkałe przez urzędników państwowych, pocztowców, oficerów, inteligencję, było idealnym miejscem do prowadzenia działalności opozycyjnej
wobec okupanta.
„Boernerowo… tam każdy był w konspiracji, w jakimś oddziale…”.
Jeszcze przed kapitulacją Warszawy, 27 września
1939 roku, gen. Michał Tokarzewski-Karaszewicz,
mieszkaniec naszego osiedla, dostał zadanie stworzenia
Służby Zwycięstwu Polski (SZP). Była to pierwsza
organizacja zbrojna Polskiego Państwa Podziemnego.
Przekształcono ją następnie w Związek Walki Zbrojnej,
zastąpiony w 1942 roku przez Armię Krajową liczącą
w 1943 roku ok. 200 tys. żołnierzy.
W domu gen. M. Tokarzewskiego przy ul. Telefonicznej
18 od początku 1940 roku działała tajna radiostacja,
niewykryta do końca wojny.
W domu Franciszka Banasia, ps. „Czajka”, przy ulicy
Boernera 11 (Kunickiego) odbywały się szkolenia podchorążych, narady i spotkania Oddziałów Dywersji
Bojowej (ODB) 7 Pułku Piechoty „Garłuch” AK. Oddział
boernerowski liczył 32 ludzi. W budynku przepompowni
przy ul. Boernera 20 mieścił się ich skład broni.
Dr Stanisław Śwital, w konspiracji od grudnia 1939 roku, był jednym z lekarzy w Powstaniu Warszawskim. Po jego upadku wspólnie z Jadwigą Markiewicz założył na osiedlu Boernerowo tymczasowy szpitalik PCK.
15 listopada 1944 roku udało mu się zorganizować grupę: Kazimierz i Maria Syłkiewicz, Barbara Kinkiel, Alina Margolis (łączniczka ŻOB), Janusz Osęka, Zbigniew Ściwiarski, która przeprowadziła siedmiu ukrywających się od 43 dni w ruinach domu powstańców
z Żoliborza do Boernerowa.
Byli to członkowie Żydowskiej Organizacji Bojowej (m. in. Icchak Cukierman i Marek Edelman, przywódcy
Powstania w Getcie z kwietnia 1943 r.)
Trzech uczestników akcji po wojnie zostało odznaczonych przez Instytut Yad Vashem medalem
„Sprawiedliwy wśród Narodów Świata”.
W 1940 roku w Boernerowie przy ul. Boernera 5 („Boernerówka”) rozpoczęła działalność placówka Rady
Głównej Opiekuńczej (organizacja charytatywna),
która prowadziła stołówkę dla mieszkańców. Rolnicy
z najbliższych wsi dowozili warzywa i owoce, mieszkańcy uprawiali w ogródkach ziemniaki. Dzięki temu mieszkańcy Boernerowa i uciekinierzy z Warszawy
mieli zapewniony jeden ciepły posiłek dziennie.
W domu rodzeństwa Zofii i Stefana Ligowskich
przy ul. Łączności 35 (Telewizyjna) działała tajna drukarnia, w której drukowano prasę podziemną i fałszywe dokumenty. Nie została ona wykryta przez
całą okupację. Pisaniem artykułów z nasłuchów radiowych z zagranicy i kolportażem prasy podziemnej
zajmował się Krzysztof Teslar z ul. Pocztowej 18. Aresztowany przez Gestapo zginął podczas ucieczki
11 stycznia 1945 r. Pochowany został na cmentarzu
przykościelnym.
Przy ul. Łączności 12 (Telewizyjna) mieszkał Józef Urbanek, działacz PPS (pseudonim „Książę”), w którego
domu pod podłogą ukryto dokumenty Związku Walki Zbrojnej, a później Wydziału Legalizacji i Techniki Wywiadu Armii Krajowej.
Józef Urbanek kierował komórką „kieszonkowców
warszawskich”, zaopatrujących polskie podziemie
w autentyczne, niemieckie dokumenty.
Wielu mieszkańców (m.in. Zofia Bigo, Jadwiga Piotrowska, Maria Suska) dawało schronienie Żydom. Bronisław Przybysz, zamieszkały przy ul. POW 41 (dziś Sobczaka), zginął w lutym 1944 roku razem z ukrywaną przez siebie żydowską rodziną Rozenmannów, rozstrzelany przez Gestapo.
Tablica 12 – linki do Tablicy 11
Tablice 90latBoernerowoOrg jako .pdf do wydruków w dużym formacie
🇺🇦 🇵🇱
Zamieszczamy tłumaczenie historii Boernerowa w języku naszych Gości, tak by budować wspólną przyszłość na fundamencie wzajemnego zrozumienia oraz w duchu wspólnych ideałów i interesów. Ми надаємо переклад історії Бернерова мовою наших Гостей, щоб будувати спільне майбутнє на основі взаєморозуміння, в дусі спільних ідеалів та інтересів
Мікрорайон Бернерово поєднаний з Варшавою трамваєм, у безпосередній близькості до Кампіноського лісу, населеного державними чиновниками, поштовими службовцями, офіцерами, інтелігенцією. Це було ідеальне місце для проведення опозиційної діяльності проти окупантів.
«Бернерово … там кожен був у підпіллі, в якомусь відділі …».
Ще до капітуляції Варшави, 27 вересня 1939 року, генерал Міхал Токажевський-Карашевич, мешканець нашої садиби, отримав завдання створити Службу Перемоги Польщі (SZP). Це була перша збройна організація Польської підпільної держави. Потім її було перетворено на Союз збройної боротьби, замінено у 1942 р. Армією Крайовою, яка налічувала 1943 року близько 200 тисяч солдатів.
У будинку генерала М. Токаржевського по вул. Телефонічній, 18 з початку 1940 року діяла секретна радіостанція, яку не було виявлено до кінця війни.
У будинку Францішека Банася (псевдонім «Czajka») на вул. Бернера, 11 (Kуницького), проведено курси підготовки курсантів, наради та збори Диверсійних бойових частин (Oddziałów Dywersji Bojowej – ОDB) 7-го полку піхоти «Garłuch» Армії Крайової. Відділ Бернеровський налічував 32 особи. У будівлі насосної станції на вул. Бернера, 20 розміщував свій склад зброї.
Доктор Станіслав Світаль, у підпіллі з грудня 1939 року, був одним із лікарів Варшавського повстання. Після його розпаду разом з Ядвігою Маркевич створив у мікрорайоні Бернерово тимчасовий шпиталь Польського Червоного Хреста.
15 листопада 1944 р. йому вдалося організувати групу: Казимир і Марія Силкевичі, Барбара Кінкель, Аліна Марголіс (зв’язкова ŻOB), Януш Осенка, Збігнєв Щивярський, яка провели сімох повстанців, що переховувались у руїнах повстанського будинку протягом 43 днів, від Жоліборжа до Бернерова.
Вони були членами Єврейської бойової організації (включно з Іцхаком Кукіерманом та Мареком Едельманом, лідерами Повстання в Гетто з квітня 1943 р.).
Троє учасників акції після війни були нагороджені медалями Інституту Яд Вашем «Праведник народів світу».
1940 року в Бернерові на вул. Бернера, 5 («Boernerówka»), відкрито філію Ради Main Welfare (благодійна організація), яка утримувала їдальню для мешканців. Фермери з найближчих сіл привозили овочі та фрукти, жителі вирощували на городах картоплю. Завдяки цьому жителі Бернерова та біженці з Варшави мали щодня гарантоване одноразове гаряче харчування.
Вдома у моїх братів і сестер Зофії та Стефана Ліговських на вул. Лончношчі, 35 (Телевізійна) працювала таємна друкарня, яка друкувала підпільну пресу та фальшиві документи. Її не було виявлено до кінця окупації. Написанням статей про радіомоніторинг з-за кордону та розповсюдженням підпільної преси займався Кшиштоф Теслар з вул. Поштової, 18. Заарештований Гестапо, помер під час втечі 11.01.1945 р. Похований на церковному цвинтарі подвір’я.
На вул. Лончношчі, 12 (Телевізійній) проживав Юзеф Урбанек, активіст Польської соціалістичної партії (псевдо «Książę»), у якого під підлогою у будинку були заховані документи Союзу збройної боротьби, а пізніше Відділу легалізації та розвідувальної техніки Армії Крайової.
Юзеф Урбанек керував групою «кишенькових злодіїв варшавських», забезпечуючи польське підпілля автентичними німецькими документами.
Багато мешканців (зокрема Зофія Біго, Ядвіга Пьотровська, Марія Суська) давали притулок євреям. Броніслав Пшибиш, що мешкав по вул. Військовополонених, 41 р. (сьогодні Собчак), загинув у лютому 1944 р. разом із єврейською родиною Розенман, яку переховував, розстріляний Гестапо.
Tablica 12 – linki do Tablicy 11
